Якою ціною завойовано мир, пам’ятаймо!

В серцях ветеранів – осколки війни.
Лиш пам’ять – від ран отих ліки…
6 лютого в центрі села Водяне було людно. З кошиками квітів представники трудових колективів, підприємців, фермерських господарств, політичних партій зібрались, щоб віддати шану воїнам, які 68 років тому визволили село і район від гітлерівців.

Вдячні нащадки прийшли, щоб покласти квіти до могили своїх визволителів. Адже чим більше любимо ми життя, тим більшим є наш борг перед тими, хто ціною свого життя врятував світ від фашистської чуми.
Минула війна в нашій пам’яті – це пекуча рана серця. З 760 односельців, що пішли захищати Батьківщину, половина назавжди полягла смертю хоробрих від Москви до Берліну, їх прізвища викарбовано на Обеліску Слави, ім’я героя Радянського Союзу Ф.О. Окатенка носить загальноосвітня школа №1. За визволення села Водяне віддали своє життя 1130 воїнів радянської армії. За роки окупації фашисти розстріляли 200 чоловік односельців, в тому числі 57 членів винищувального батальйону, 7 комсомольців, що відмовилися будувати міст через Дніпро; 1238 односельців фашисти відправили на каторжні роботи до Німеччини. Повернулися додому не всі. Старожили Водяного з жахом згадують: розстріли гітлерівцями наших односельців, суворий режим комендантської години, тяжкі примусові роботи за селом на спорудженні окопів, траншей для ворога, будівництво моста через Дніпро.
Протягом 100 днів і ночей фашисти утримували Нікопольський плацдарм. І ось настала ця довгоочікувана ніч з 5 на 6 лютого 1944 року. Свідки тих подій пам’ятають, як тяглися німецькі обози, техніка і відступали німці. Тисячі вогненних «пунктирів» направлені були на німецькі позиції. Відступаючи фашисти підірвали склад боєприпасів, що знаходився в селі (тепер це вулиця Щорса). Вибух був неймовірної сили: здригнулася вся земля. А потім враз все стихло. Протягом ночі 6-го лютого загін першого мотострілкового батальйону під командуванням капітана М.Д.Клушина наніс удар і почав звільняти село Водяне. Ворог зайняв оборону на східній околиці м. Кам’янка-Дніпровська, а в середині дня кинув в контратаку полк піхоти і понад 50 танків. Становище радянських бійців було складне, основні сили не встигли підійти, артилерія через непролазну грязь відстала. Знадобилось розвернути 93-й і 95-й противотанкові батальйони, направити роту автоматників, зв’язківців і офіцерів штабу на зустріч атакуючим фашистам, щоб утримати зайняті позиції. Бій був жаркий. Контратака фашистів була зупинена.
Великою ціною заплатили бійці радянської армії і місцеве населення за визволення Кам’янсько-Дніпровського району від гітлерівців.
Смертю хоробрих, при визволенні району, полягло більш ніж 12 тис. бійців і офіцерів. Вічна їм пам’ять. 68 років відділяє нас від тих вогняних часів. Вдячні водянці поклали кошики з квітами до пам’ятників села та Братської могили – воїнів визволителів. В урочистій обстановці в залі засідань Будинку народної творчості вшанували загиблих хвилиною мовчання, та поіменно назвали прізвища загиблих членів винищувального батальйону.
Після урочистої частини присутня з задоволенням послухали святковий концерт, який подарували учасники художньої самодіяльності вокальна група «Червона троянда», фольклорний колектив «Берегиня» та їх керівники: Сущенко С.В., Мироненко Л.О., Шестопалов С.С.
Вклонімося доземно ветеранам за відстояний у боях мир! Будьмо єдині у своєму прагненні зберегти його.

Дзвін пливе і всіх на світі кличе,
і гуде схвильовано ефір:
Люди світу, будьте пильні втричі,
Зберігайте мир, зберігайте мир!
(А. СОБОЛЄВ)

І.С. ПЕТРЕНКО