Опубликовано novdnja.zp.ua 07/09/2017
АТО триває більше трьох років, і все частіше звучить думка, що це справжня війна, про це розпо-відали учасники АТО в редакції після свого нагородження до Дня незалежності.
Олександр Пилюшенко і Юрій Распопов воювали за мирне, блакитне небо над полем стиглої пшениці, за дитячий сміх і посмішки дівчат на вулицях, за щастя людей. За те, щоб у нас були затишні оселі, щоб ми не чули канонад великокаліберної зброї. За те, щоб над рідною землею майорів наш, жовто-блакитний прапор.
Тому на урочистому заході нагородження в честь Дня незалежности перший заступник голови районної державної адміністрації Ірина Федорівна Зикова відмітила:
- Ми не тільки вдячні учасникам антитерористичної операції , але наше завдання не забувати про тих людей, які захищали наше з вами життя і пам’ятати про їх подвиг.
- Вони не злякались і не ховались за спинами товаришів, за справками про стан здоров’я і кількість дітей, - розповідає заступник військового комісара районного комісаріату Сергій Коба. - У тих, хто побував в АТО, змінюється світовідчуття, світогляд, поняття про дружбу і допомогу набуває пряме значення.
Держава робить все можливе, щоби відновити престиж і привабливість військової служби та залучити громадян України до лав Збройних Сил на контракт із зарплатою, яку на сьогодні дозволяють економічні можливості держави:
рядовим (без урахування доплат за участь в АТО ) встановили на рівні 7 тисяч гривень;
командирам відділень - 8 тис.грн;
командирам взводів - 9,5 тис.грн;
ротним -11 тис. грн;
комбатам -13 тис. грн;
командирам бригад -16 тис.грн.
Держава втілює у життя реформу Збройних Сил України, заплановану в мирний час, але за волею обставин її запроваджують у життя під час війни. Складовою реформи була служба за контрактом, тобто бажання зробити військову справу своєю професією, але на умовах контракту. Війна за незалежність зробила добровольцями тисячі. За мужність, лицарську відвагу держава увіковічнює захисників відзнаками і нагородами; багатьох, на жаль, посмертно.
До 26-ї річниці незалежності України п’ятьох учасників АТО з нашого району першої-другої хвиль мобілізації нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та Грамотою до неї. Ось вони, ці герої, які пройшли найгарячіші точки, дивилися смерті в очі, пройшли, як кажуть вогонь, воду й мідні труби і тепер є гордістю нашого району, гордістю батьків, дітей, рідних:
прапорщик Сергій Михайлович Фісоченко, сержант Василь Леонідович Белогуров, молодший сержант Олександр Григорович Пилюшенко, солдат Анатолій Анатолійович Приходженко, солдат Микола Федорович Шивак.
Країна схиляє голови перед подвигом живих і полеглих героїв-захисників, перед батьками, що навчили своїх синів і доньок самовіддано любити Україну, мужньо переносити втрату дітей в жорстокій битві за державу, яка впродовж віків виборювала Незалежність. Пам’ять про героїв вічна і свята, бо вона зрошена людською кров’ю. «З рук смерті люди дістають безсмертя», – така жорстока правда здобуття волі в роздумах Лесі Українки про цінність людського життя.
Юрій Распопов служив в АТО в 19-му окремому Миколаївському батальйоні (мотопіхота) в 2015 році на протязі 7 місяців. Зараз він щасливий батько. Його кохана дружина Наталія народила йому дочку Кіру, який на сьогодні виконалося 9 місяців. Про свою службу в АТО розповідає неохоче, але не виключає того, що можливо знову піде Батьківщину захищати.
Стриманий в своїх розповідях і Олександр Пилюшенко, який був мобілізований в першу хвилю. Його служба проходила в 93 механізованій бригаді Дніпропетровській області. Він на свої очі бачив і Пєскі і Водяне Донецької області. І про передову знає не з чуток. В 2015 році 25 березня пішов на дембель, трохи відпочив і знову повернувся до лав захисників, тільки на цей раз з братом. Два с половиною місяця знаходились в учебці і по приказу були призначені в 46 батальйон спеціального призначення «Донбасс-Україна». І невдовзі вирушили на нульову лінію в районі Мар’янці.
Наразі Олександр звичайна людина, який звикає до громадянського життя. І звісно як і Юрій Распопов, мріє про мир та спокій, а ще збудувати міцну сім’ю.
На долю нашої країни та народу випало тяжке випробування – війна, але у той же час саме сьогодні ми відроджуємося як нація, саме сьогодні ми ус-відомлюємо, що тільки в єдності – наша сила, саме сьогодні ми переконалися, що у нас є українська армія.
Віра Андрусенко
