Опубликовано novdnja.zp.ua 13/03/2014
Його творча спадщина —
це не історія літератури,
а перш за все
моральні приписи,
звернення до душі,
до сумління...
П. МОВЧАН
Українську плеяду геніальних митців важко або навіть неможливо уявити без великої людини, «вічного огня» народної поетики. Твори саме цього Митця, як нікого іншого, вшановані не тільки на теренах українських земель, але й закарбовані в пам’яті далекого закордоння. Шевченко - батько нашого минулого, сьогодення й майбутнього.
Кажуть, що геніальна людина геніальна у всьому. Тарас Григорович довів це нам, «своїм нащадкам його», власним прикладом, власною, не вигаданою долею хлопця-кріпака, що зумів крізь усе життя пронести той маленький та крихкий вогник, ім’я котрого - патріотизм. Все, що бачила, відчувала, переживала юна, але вже загартована душа Майстра, - все було відтворено в найтонших подробицях геніальних творів живопису та поетичної творчості.
Червоною ниткою патріотизму, віри в краще майбутнє рідної Батьківщини пронизані найдосконаліші твори Поета. Чого варті тільки його «Гайдамаки», «Сон», «Кавказ», «Заповіт», «Послання...»! Серце калатає у грудях, коли читаю неперевершені рядки поезій, що стали вічними!
Дивлячись на його творчий доробок, невільно задаєшся питанням: «А що ти зробив у цьому світі?» Всі твої старання малі в порівнянні з Великим Кобзарем. Нам завжди є до чого прагнути. Варто лише забажати.
Тарас - вже не син, а батько своєї України. Його слово живе - воно поміж нами. Воно - припис людської душі. Воно горить гнівним полум’ям, ніжною міцністю рідного слова. Й буде воно вічно жевріти, допоки на світі буде Україна.
Небосхил українських митців багатий ясними зорями, але найяскравішою зіркою є, без сумнівів, Тарас Григорович. Виховуючись саме на його геніальних творах, «нерозумних дітей його», як сам Автор нарік їх, я можу з гордістю сказати: «Шевченко - мій вчитель. Його перо - мій меч. Його слово - мій закон. Його думка - моя молитва».
Лариса ЧАБАНЕНКО
