Опубликовано novdnja.zp.ua 13/03/2014
Я часто замислююся над одним важливим запитанням: чи може людина жити без мистецтва, без літератури, без пісні? Ні! Ким би не була людина, вона не може існувати без спілкування з світом прекрасного. Дуже часто буває, що читаєш книжку і ніби бачиш усе те, про що пише письменник, віриш кожному його слову. А буває, що й читати не хочеться: все аж занадто перебільшено та прикрашено, немає в книжці справжнього життя. Вони малопомітні в літературі. Але імена справжніх письменників, які своїми талановитими творами здатні вразити людські серця, сяють набагато яскравіше.
Шевченко!.. Його безсмертне ім’я та неповторні твори ось уже багато років живуть у серцях народу, в його мріях і сподіваннях, пробуджуючи в людей щирі та благородні почуття. Т.Шевченко вийшов з народу, бачив його тяжке життя, гіркі сльози. Ці сльози сповнювали серце поета ненавистю до гнобителів. Разом з тим він безмежно любив Україну, любив її народ і, бачачи його страждання, не міг мовчати. Уже на початку літературної діяльності Шевченко в багатьох своїх творах змалював жахливі картини народного горя.
Як стискається серце, коли читаєш його «Катерину»! Поет зумів правдиво розповісти про долю простої селянської дівчини в умовах соціальної нерівності та про її щире та палке кохання, так грубо і безжалісно зневажене паном-офіцером. Поему неможливо читати без хвилювання. Катерина збезчещена паном, вигнана з дому батьками, з немовлям на руках, терпить злидні, поневіряється і, зрештою, втративши віру в краще життя, трагічно гине. Катерина змирилася зі своєю долею. Вона мовчить, як мовчав тоді і весь поневолений народ.
Поет, занепокоєний пасивністю покріпаченого селянства, із сумом писав у творі «Гайдамаки»: « А онуки? їм байдуже, панам жито сіють...». Як боляче було Т.Шевченку дивитися на свій народ, на його страждання, а ще гірше було бачити його покірність. Поет хоче розбудити народ від його тяжкого сну, прагне запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстоких гнобителів.
Т.Г.Шевченко навіки увійшов у наше життя безсмертним українським поетом. Тарас Григорович для нас став вічним вогнем, що ніколи не згасне в серці народу. Шевченко - це батько української літератури. Він той, хто прищепив українському народу ідею незалежності.
Отже, Тарас Шевченко - це найвеличніший син України!
Дмитро КОЛУПАЄВ
