Главная


Курс обмена валют
гороскоп

Новини дня
Запорожский областной совет
Запорожская областная государственная администрация
Каменско-Днепровский районный совет
Каменско-Днепровская районная государственная администрация
Государственная налоговая администрация в Запорожской оласти


Доля наділила його дивовижним умінням – працювати з дітьми

6.jpg

“Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель”.    
(Л.М. Толстой)
Ці слова, сказані ще в 19 ст. якнайкраще говорять про Миколу Григоровича Пархоменка.
Серце віддане дітям, а все свідоме життя пройшло на освітянській ниві. Це про нашого колегу, нашого директора, ветерана освітянської ниви На питання: «Чому ви стали вчителем?», Микола Григорович відповів дуже коротко і красиво: “Я дуже люблю дітей і люблю історію. Я дуже хочу привити своїм учням любов до історії, тому що без знання своєї історії – немає майбутнього”.
Зростання та розвиток кожної людини супроводжують вчителі. Серед них є особлива когорта  не ремесленників, а митців від Бога. Вони вміють не тільки формувати якісні знання, а, насамперед, здатні дією своєї непересічної особливості визначати подальшу долю учня. Такі митці від Бога зустрічалися на початку життєвого шляху Миколи Григоровича Пархоменка.
Все починається змалечку: любов до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя, але любов до навчання починається з перших кроків в школу, з першого дзвоника, з перших розповідей рідного вчителя. Цю любов плекали його вчителі, батьки.
А з чого все починалося? Почалося все з Водянської школи. В кінці 60-х, на початку 70-х років формувався світогляд нашого героя. І вирішальне значення на вибір майбутньої професії мали якраз його вчителі: Данило Васильович Сергієнко, Олександра Гнатівна Венжега, Таісія Олександрівна Рябуха (світла їм усім пам’ять). І з особливою вдячністю згадується Данило Васильович Сергієнко – це був вчитель від Бога, людина, яка будучи учасником бойових дій в другій світовій війні, очолила сільську школу і згуртував навколо себе колектив таких же вчителів, про яких говорять, що вони серце віддають дітям. Вони зі своєю дружиною були для кожного учня, та і для кожної сім ї взірцем добропорядочності, самовідданої любові до дітей, до школи. І на цій благодатній ниві формувався світогляд Миколи Пархоменка.
Потім була спроба вступити до Києва на історичний факультет. Не поступив, пішов працювати і невдовзі був призваний до лав радянської армії. І після проходження служби, Микола знову їде вступати на історичний факультет, прекрасно здає екзамени, і до 1980 року навчається в ЗДПІ.
З особливою вдячністю згадує Микола Григорович директора Щасливської ВШ, що на Кіровоградщині, Івана Петровича Погорілого, який своїм повсякденним життям давав приклад любові до дітей і поваги до педагогів. Це було в далекому 1980 році, коли в це село приїхав, після закінчення ЗДПІ, молодий вчитель історії та суспільствознавства Микола Григорович Пархоменко. І зараз, через багато років Микола Григорович вдячний долі, що подарувала йому зустріч з таким наставником.
Потім було повернення до рідної Водянської школи, де він два роки викладав історію. Він із захопленням розповідав учням історичні факти програмового матеріалу. В 1984 році був переведений до Кам’янсько-Дніпровської СШ № 6, а з 1991 року очолив цю школу. Микола Григорович залишався директором цієї школи до 2004 року.
19 жовтня 2004 року Микола Григорович прийняв присягу держслужбовця і очолив районний відділ народної освіти. На той час у нього в підпорядкуванні було 16 шкіл. З теплотою згадують його співробітники РОНО. Він був дуже відповідальний і справедливий керівник.
В 2011році Микола Григорович прийшов на посаду директора нашої школи-інтернату. Завдячуючи йому в школі було побудовано практично новий стадіон зі штучним покриттям. На подвір’ї школи встановлено 10 спортивних тренажерів, де діти можуть займатися спортом в будь-який вільний час. Вся площина нашого шкільного подвір’я вимощена тротуарною плиткою. Майже в кожному шкільному класі встановлено мультимедійні системи, Інтерактивні дошки, було зроблено капітальний ремонт нашої шкільної їдальні. В нашому оздоровчому таборі «Чайка» було проведено капітальний ремонт зі заміною всіх вікон і дверей по євро стандарту. А на уроках – він прекрасний вчитель, який понад усе любить свій предмет і любить дітей.
Діти дуже люблять свого викладача за вчительську майстерність, а колеги поважають за його професіоналізм, тактовність, працелюбство. Микола Григорович вміє розповісти тему з інтересом, вміє звернути на себе увагу учнів, після чого вони не можуть відірвати від вчителя свій погляд. Він може донести тему до кожного слухача, нікого не залишаючи без уваги.
Роки пробігли, мов сон, і ось уже 64-а осінь ступила на поріг. А з нею знову прийде наше професійне свято – День вчителя. І цього року, як і кожного року, Миколу Григоровича щиро привітає родина, педагогічний колектив, вдячні випускники, учні нашої школи. Доля наділила його дивовижним умінням працювати з дітьми, з колегами, з підлеглими. Він завжди повторює, що йому по життю щастило працювати, спілкуватись тільки з прекрасними людьми. А я вважаю, що це він бачив в оточуючих тільки все хороше.
Наша ветеранська організація приєднується до всіх побажань Миколі Григоровичу з професійним святом і бажаємо йому ще довго залишатись на освітянській ниві.

Ольга Громико, голова ветеранської організації школи-інтернату