Главная


гороскоп

Новини дня
Запорожский областной совет
Запорожская областная государственная администрация
Каменско-Днепровский районный совет
Каменско-Днепровская районная государственная администрация
Государственная налоговая администрация в Запорожской оласти


Справжні вишивальниці не дивляться серіали, вони їх слухають

6.jpg

Що спонукає людину до творчості? Грайлива крапля роси на квітці? Лагідна усмішка сина чи променисті очі закоханого? Мабуть, у кожного митця свої внутрішні чинники до творення краси.
Рідне слово, українська народна пісня, вишивання – це ті терени, де розкошує наша душа. А душа підхопила знайо-му всім з дитинства зворушливу мелодію… Словом, «І на тім рушникові ожило все знайоме до болю…»: і калина, і верба, і забуяли квіти, і заспівали пташки…
Приємно, що в нашій рідній державі вишивають від бабусь до онуків. Які ж емоційні і талановиті жінки в Україні! Роботи наших вишивальниць розлітаються по світах, мов дзвінка українська пісня. Національна своєрідність, багатство творчої фантазії, технічна майстерність характерні для вітчизняних вишивок. Вони дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття…
Наші предки любили прикрашати своє житло: розписували вибілені стіни й печі, різьбили ложки, віконниці, малювали ікони, картини, плели мереживо, вишивали рушники, сорочки, наволочки. Клали візерунки на глиняний посуд. А жінки все своє життя супроводжували квітами – живими, засушеними, намальованими, вишитими.
Невідомі умільці клопітливою працею виробили різноманітні установки техніки вишивання, які, завдяки стійкості традиції, дійшли через століття до наших часів. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим, мистецьким смаком, зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.
Славну традицію української вишивки продовжують і наші сучасниці.
Славні майстрині, надзвичайні рукодільниці мешкають у нашому селі Водяне. Вони своїми золотими руками створюють справжні шедеври: неземної краси ікони, рушники, чудові картини, неповторні диванні подушки, скатерті, різні види серветок, доріжок, панно…
Маючи лише голку з нитками, їхні руки творять дивовижні речі, адже вишивання – дуже тонка і кропітка робота, не в кожного вистачить терпін-ня і бажання цим займатися.
І я хотів би розповісти про свою колегу Чорну Марину Іванівну, яка тільки шість років займається вишиванням, але має вже достатньо велику колекцію робіт.
Прошу майстриню розповісти, як з’явилося те нестримне бажання вишивати.
– Ще дівчиною, – згадує Марина Іванівна, – я часто спостерігала як моя мама вишиває. Вона приходила з роботи втомлена, а за вишиванням, здавалось, відпочивала. Але я сама тоді не наважилась взяти голку в руки і почати вишивати, це насправді нелегко. Треба мати велике терпіння, відчувати гармонію кольорів, а головне – бажання творити.
Вишивання – це творчість. Майстрині-вишивальниці самі не здогадуються, що вони – люди творчі, серця яких сповненні добром, любов’ю, щедрістю. По-іншому бути не може. Холодне серце не здатне до творчості, йому просто не дано дарувати радість іншим.
- А як все почалося?
- Одного разу, молода колега по роботі Юлія Ярославівна показала набір для вишивання, і говорить: «Чи не хочете спробувати?». Я подивилася та й думаю: «А чому б і ні?». Перша картина була невеликих розмірів, вона називалася «Троянди». Коли я виконала роботу, вона мені дуже сподобалася і я почала все більше і більше працювати. Я на ній вчилася вишивати. Інколи дивлюся на неї та згадую, як зросла моя майстерність.
Остання робота вже налічувала 76 відтінків ниток.
- Яким методом вишивання займаєтесь?
- Я вишиваю хрестиком, бісером і алмазним живописом. Ось ця картина «Арка в квітах» зроблена алмазним живописом. Найбільше мені подобається картина «Молитва», але й всі інші картини мені дуже дорогі, тому що в них вкладена частинка моєї душі.
- Скільки Ви вже вишили картин і як довго триває робота над однією картиною?
- Зараз у мене вже 15 робіт. Це «Коні біля ганку», «Веселі коти», «Ікона Святого Миколая», «Будиночок у лісі», «Лебеді» та інші. На роботу витрачаю в середньому чотири місяці, якщо є більше вільного часу, а влітку - до пів року, тому що, як самі знаєте, домашнє господарство.
- А як чоловік відноситься до вашого захоплення?
- Позитивно. Ми разом вибираємо тематику наступної роботи, а ще він допомагає мені на заключному етапі – це оформлення роботи.
- Над чим Ви зараз працюєте?
- Зараз я працюю над картиною «Веснянні квіти», яка має 54 відтінки ниток, також використовуються і мішані нитки – бленди, багато кольорів, багато одиночних хрестиків.
- Який сенс має вишивка в Вашому житті?
- Все починалося як хобі. Зараз – це робота, яка приносить задоволення. Я, мабуть, щаслива людина.
- Ваші побажання на майбутнє?
- Дуже хотілось би, щоб серед молодих були шанувальники такого традиційного українського мистецтва. Адже нас, українців, у світі впізнають саме за тим, у яких вишиванках наші хлопці і дівчата одягнені, яких пісень співають, як запально танцюють. Дуже хочеться, щоб та «ниточка легко клалась», щоб не переривалась віковічна традиція, а примножувалась та збагачувалась.
Вдивляючись в обличчя майстринь, юні таланти бачать любов, радість в кожному хрестику, стібочку. То неоціненні скарби, то диво пречудове, що примушує завмирати серце, тішить душу, задаровує своєю незрівнянною красою. Хочеться сказати всім молодим: не марнуйте свого життя, цінуйте кожен день і кожну хвилину, любіть свою землю і примножуйте її красу.
…Якщо ви відчули в душі хоча б невеличку іскорку бажання прикрасити свій побут вишиванками, не гасіть її, сміливо починайте трудитися. Запевняємо вас, що ця маленька іскорка разом із польотом фантазії розгориться у світле полум’я, яке охопить найзаповітніші куточки Вашої душі, і не лише вас, а й ваших близьких. Творча праця складна, але й безмежно прекрасна.
Микола Ященко