Главная


гороскоп

Новини дня
Запорожский областной совет
Запорожская областная государственная администрация
Каменско-Днепровский районный совет
Каменско-Днепровская районная государственная администрация
Государственная налоговая администрация в Запорожской оласти


Нариси з історії села Водяне

01.jpg

Будівництво церкви « Покрови Пресвятої Богородиці» в селі Водяне (1991-1998 роки)
23 січня 1990 року за клопотанням мешканців села виконавчий комітет Водянської сільської ради зареєстрував Церковну общину. Община на своїх зборах вибрала церковним старостою Василя Андрійовича Капленка. Він за дорученням Церковної ради викупив приміщення під церкву по провулку Партизанському № 45, у якому раніше була медична амбулаторія. Церковна рада спільно з жителями села переобладнала це приміщення під церкву. Разом з тим староста церкви за дорученням Церковної ради заключив трудову угоду з будівельною організацією ДАЕМ (м. Енергодар) і почали будівельні роботи, а саме: вирили котлован під фундамент церкви. Керівництво будівельними роботами взяв на себе член Церковної ради Ілля Максимович Чорний і він же відповідав за придбання будівельних матеріалів. Церкву почали будувати 20 травня 1991 року.
Нинішній священик, протоієрей в цей час служив у декількох приходах Сімферопольської і Кримської Єпархії.
У травні 1992 року була утворена Запорізька Єпархія і архірея Василя, який служив у Сімферопольській Єпархії, направили служити у Запорізьку Єпархію. Перед від’їздом він запросив протоієрея Миколу Ступака і запропонував йому дати згоду перейти у Запорізьку Єпархію і при цьому додав: «Може ви батюшка, там церкву побудуєте». Протоієрей дав згоду. Його направили у приход села Водяне, де не було священика і служба проводилась нерегулярно. В село він прибув у суботу 17 липня 1992 року і в той же день провів вечірню службу, а в неділю – літургію. 19-25 липня у фундамент майбутньої церкви були вкладені останні куби бетону.
В цей час керівник будівництва церкви І.М. Чорний захворів і через деякий час помер. Будівництво церкви було призупинене. Староста В.А. Капленко також звільнився за станом здоров’я. Ініціативу по керівництву будівництвом церкви взяв на себе протоієрей Микола Ступак. За згодою Анатолія Павловича Шитова територію, прилеглою до будівництва церкви, розширили на 200 м2, так щоб можна було під час обходу майбутньої церкви вільно пересуватись. За це велика подяка А.П. Шитову і його дружині Марії Іванівні, вічна їм пам’ять.
Церковна рада разом з активом приходу зібрала по селу добровільні кошти, закупила і привезли для будівництва церкви з Пологівського цегельного заводу 90 тисяч цеглин. Робітники підрядної організації під керівництвом батюшки почали будувати стіни церкви. Зібраних коштів було недостатньо, щоб виплачувати їм заробітну плату за роботу. Крім того, необхідно було придбати 270 тисяч цеглин, щоб завершити будівництво стін. Батюшка Микола Ступак поїхав до генерального директора ВО ЗАЕС Володимира Костянтиновича Броннікова з поклоном і клопотанням на укладення угоди для надання допомоги в будівництві Храму. Відбулася довга розмова… Клопотання батюшки і прихожан села Водяне було розглянуте на загальних зборах трудового колективу, і після гарячих дебатів згода була отримана.
Треба відмітити, що протоієрей Микола Ступак особисто неодноразово був на зборах в трудових колективах, зумів переконати трудовий колектив і керівників ВО ЗАЕС про необхідність такої допомоги. Угода була підписана і в ній передбачалося, що вона буде оновлюватись кожного року. Згідно цієї угоди на будівництво було передбачено 80% коштів від ВО ЗАЕС, а 20% коштів збирали батюшка спільно з прихожанами і громадою села. Ці 20% пішли на придбання 270 тисяч цегли і їх перевезення. Двічі на рік актив приходу збирав добровільні внески на будівництво Храму.
Проектанти затримувались з виготовленням робочих креслень, а будівельні роботи продовжувались. Всю відповідальність і керівництво будовою церкви батюшка взяв на себе.
Виконроб дільниці відмовлявся будувати без проекту. А коли були зроблені робочі документи і звірені із зробленою роботою, то він і робітники переконались, що батюшка керував ними і будівництвом вірно. Так як зібраних коштів постійно не вистачало, то настоятель церкви звертався за допомогою до директора радгоспу «Водяне» В.Ф. Гальчинського, представника Президента у Кам’янсько-Дніпровському районі Г.М. Зубка, директора АПК О.Й. Лабяка і вони допомогли.
Керуючий відділом №5 В.І. Павленко організував збір коштів у відділенні. Щира подяка їм від Водянського приходу. У церкві було організовано харчування робітників. Кожний день добровільними помічницями готувався обід на 25 чоловік протягом шести років будівництва. Продукти харчування церква не купляла, а їх приносили жителі села.
Доставку цегли з Полог здійснювали двома великими машинами і привозили до церкви вночі, так як відстань була 155 км і там завжди на погрузку була велика черга. А займались доставкою цегли з його випискою і супроводом по черзі батюшка або матушка Анна. Батюшка говорить: «Я з подякою пригадую високу організованість жителів нашого села, які добровільно до 60 чоловік приходили на розгрузку цегли. І взимку, не дивлячись на холод і мороз, до половини ночі чекали прибуття машин, а потім їх розвантажували і в 3-4 ночі втомленими йшли додому».
Згуртованість односельців говорила про те, що вони хотіли, щоб в селі була своя церква. Багато труднощів переборов протоієрей Микола Ступак при бу-дівництві Храму. Це проблеми з виконанням замовлення в організаціях НСО і ЖБК, де в той час масово звільнялись робітники, металоконструкції виготовлялись з браком. Їх приходилось переробляти.
Велика проблема виникла з придбанням позолоченого металу. Батюшка змушений був виконувати функції підприємця. Не маючи в достатній кількості коштів, він придбав 60 т труб, потім по залізниці відправив їх до Азербайджану, продав їх. За виручені кошти замовив на Запорізькому металургійному заводі нержавіючу сталь, прокатали її на листи товщиною 0,5 мм, потім перевіз на алюмінієвий комбінат, порізали її на квадрати 300х350 мм, відполірували і нанесли позолоту. І все таки при допомозі Всевишнього Господа Нашого проблеми були вирішені. Храм спільними зусиллями був побудований. Його розміри по фундаменту: довжина 33 м, ширина 11,8 м, висота трьохярусної дзвіниці з хрестом 33 м, купол дзвіниці радіусом 2,5 м, великий купол вагою 5 т, радіусом 8,8 м покривали позолотою на землі, а потім піднімали автокраном вантажопідйомністю 60 т. і встановили на місце. Підлога в церкві покладена з полірованої плитки. У церкві закріплено на ланцюгу Панікадило з 90 пальчиковими електролампочками вагою 1 тонна.
Храм розписували художники Київської академії мистецтв Олег Петрович Ясенєв і його дружина Ольга, протягом 6 місяців. Позолоту обох куполів і хрестів, даху і трьох ганків виконав житель Енергодара умілець Микола Іванович Гончаров. Всі ікони придбані в Московській області на заводі «Софрино». Дзвіниця обладнана дзвонами у кількості 6 штук. Головний дзвін вагою 1 т називається «Святковий» інші дзвони передзвону. Церква побудована за стилем старовинних церков.
Святий Храм будували 6 років, 9 місяців і 2 дні. Він побудований спільними зусиллями протоієрея Миколи Ступака, мешканців села Водяне, при допомозі трудового колективу ЗАЕС і їх керівників: генерального директора ВО ЗАЕС Володимира Костянтиновича Броннікова, Данка Васильовича Білєя, заступників генерального директора Віктора Миколайовича Русакова, Олександра Васильовича Макаревича, начальника юридичного відділу Андрія Олександровича Лохматова, головного інженера УКБ Олександра Миколойовича Ілієва.
Вагому допомогу при будівництві надали Володимир Федорович Гальчинський, Григорій Миколайович Зубко, Олексій Йосипович Лобяк, Олександр Свиридович Дорошенко, працівники церкви: староста, регент, бухгалтер Ніна Яківна Павленко, працівники церкви Зоя Кирилівна Тивонюк, Тетяна Семенівна Андрухова, Надія Петрівна Гончаренко і інші.
Освячення Святого Храму «Покрови Пресвятої Богородиці» здійснив Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Василій 22 лютого 1998 року.
Сьогодні настоятель Храму протоієрей Микола Ступак, який почав служити у приході села Водяне з 17 липня 1992 року, вірно служить Богу, Церкві, прихожанам. Продовжує зустрічатись з водянцями не тільки в церкві, а й в школах, під час проведення свят, на зборах мешканців села та займається активною громадською роботою.
Дай Бог йому і всій родині міцного здоров’я, сил, благополуччя і успіхів у роботі і житті.
Святий Храм «Покрови Пресвятої Богородиці» побудований у спадщину і заповіт Православної віри нащадкам нашим про молитву за будівельників, помічників і спонсорів Святого Храму. Нам, мешканцям села Водяне, необхідно дотримуватись Заповіту Божого, Християнської моралі, поважати і допомагати один одному. Хай буде Слава і Держава вовіки віків.
Василь Величко.

Далі буде.

РЕАЛ ПЛАСТ