Опубликовано novdnja.zp.ua 22/03/2018
Медичне обслуговування в селі Водяне до 1991 року
З часу заселення села і більше ніж сто років спеціального медичного обслуговування фахівцями в селі не було. Звісно, мешканці села хворіли на віспу, кір, чахотку, дифтерію, черевний тиф, малярію, застуду, дитячі хвороби. Лікувались хто як міг, але чимало людей померло від цих хвороб.
Кожного року народжувалось більше ста дітей. Роди приймали жінки-повитухи, яких запрошували до породіль додому. Лише в кінці ХІХ століття в селі Кам’янка була відкрита лікувальна дільниця на два села, у яких разом вже проживало 21744 чоловіка. На дільниці працював лікар і фельдшер. Тут було створено 18 ліжкомісць.
На початку ХХ століття водянська община за кошти мешканців села найняла фельдшера, який обслуговував водянців. Так, тільки у 1908 році у селі хворіло черевним тифом 310 чоловік, дифтерією 211 чоловік. У цей період був у господарствах водянців неврожай і оплачувати роботу фельдшера було сутужно. Тоді за рішенням загальних зборів до керівництва Мелітопольского повітового земства з клопотанням про відкриття в селі фельдшерського пункту за кошти земства, звернувся гласний М. Лапій, але за відсутності коштів водянцям було відмовлено. Лише після революційних подій 1917 року в селі був відкритий медичний пункт, а в 30-х роках після створення колгоспів – амбулаторія.
У 1940-41 роках лікар Г.М. Філатова разом з фельдшером і медичною сестрою надавали допомогу жителям села у лікуванні різних хвороб. В цей час уже був відкритий пологовий будинок. Після визволення села від фашистів були відремонтовані будівлі медамбулаторії і пологового будинку. У 50-х роках приміщення амбулаторії було проти нинішнього Будинку творчості. Тут же проживала і лікар Є.І. Глущенко разом з сім’єю. До неї жителі села в разі необхідності зверталися за медичною допомогою у будь-який час.
Дитячим лікарем у ті часи була Є.І. Чулановська, патронажними медсестрами М.Я. Нечаєнко і А.О. Фролова. У 60-х роках в селі народжувалось 80-100 дітей. Пологовий будинок по вулиці Горького на 4 ліжка постійно був задіяний. В ньому була і післяродова кімната, де знаходились новонароджені діти. Акушер Валентина Разнатовська не тільки добре справлялася зі своїми обов’язками, але й двічі на тиждень виїздила надавати медичну допомогу мешканцям сіл Чапаєва 1 і 2, які в той час були у віданні Водянської сільської ради. Санітарками у пологовому будинку працювали Н.О. Оверко, М.В. Мітурич, В.В. Василенко, які дбайливо доглядали за новонародженими дітьми та їх мамами.
З 20 травня 1968 року колектив медамбулаторії перейшов у нове приміщення, щойно побудоване за ініціативою голови сільської ради О.П. Пархоменко по провулку Партизанському. Тут були відкриті фізіотерапевтичний кабінет та лабораторія для визначення аналізів.
Лікар К.Д. Ларіна змогла організувати колектив мед-амбулаторії на профілактичну роботу та лікування і обстеження майже 8 тисяч водянців. Проводились подвірні обходи мешканців села з метою профілактичних щеплень дорослому населенню від стовбняка і туберкульозу.
Дитячий лікар Є.І. Чулановська разом з медичними сестрами проводили про-філактичне щеплення дітей. Дітям з малозабезпечених сімей безкоштовно розносились соки і фруктові пюре для забезпечення їх організму вітамінами.
Велика медична та про-філактична допомога надавалась хворим на туберкульоз, або схильних до цієї хвороби. Всі вони були на обліку у мед-амбулаторії. Для них виділялись ліки та в разі необхідності вони направлялись до спеціальних лікувальних закладів.
Згідно плану роботи щомісяця лікар і акушерка виїздили на молочнотоварні ферми, де у гуртожитках та будинках проживало більше ніж 100 чоловік тваринників. Кожного дня до них на ФАП приздив фельдшер, який надавав їм необхідну медичну допомогу. Кабінети на фермах були забезпечені необхідним інструментом і обладнанням. Багато років саме фельдшер Г.І. Василенко працював на цих ФАПах.
Кожного року влітку та восени багато студентів та робітників міста Запоріжжя допомагали радгоспу «Водяне» збирати овочі та фрукти. Лікар та медичні працівники кожного тижня приїздили на виробничі дільниці і вели профілактичну роботу, разом з тим контролювали роботу харчоблоків. В разі необхідності медичні працівники виїздили на польові стани за викликом.
З 1968 року у медамбулаторії довгий час працювала М.З. Шляхова, яка не тільки робила процедури, а й добрим словом виліковувала хворих. Санітарки Г.І. Касай, К.П. Шапошнікова, Н.І. Ляшенко, дезінфектор Г.Є. Котелевець, завжди добросовісно і охайно виконували свої обов’язки, були надійною опорою колективу медамбулаторії.
Першою порадницею для молодих жінок стала акушер Н.П. Калайда, яка не тільки давала консультації, але й постійно проводила профілактичні медогляди. Вона була першою помічницею лікаря при прийомах на виробничих дільницях радгоспу «Водяне» і ФАП тваринницьких ферм.
У 1986 році за направленням в село приїхав дитячий лікар В.В. Дем’янов, який не тільки за короткий час проявив себе хорошим фахівцем, але й став душею колективу і патріотом села.
Чимало мешканців села в той час стали донорами. Таким як В.М. Гончаренко, Р.І. Пересипко, З.П. Удовитченко, М.З. Шляховій, Н.П. Калайді, В.О. Лапій було присвоєно звання “Почесний донор СРСР”, а В.Г. Калайда, М.Г. Воскобой, П.М. Воскобой, В.В. Кіріченко, Д.Д. Калініченко, В.І. Шляхов стали донорами, кров яких врятувала життя багатьом жителям села.
З 20 грудня 1989 року при допомозі колективу та керівництва радгоспу «Водяне» і ЦРЛ при мед амбулаторії було відкрите відділення «швидкої допомоги». Дружній колектив медпрацівників І.І. Лукашової, С.С. Величко, О.Г. Павленка, диспетчерів Н.І. Сущенко, Н.Ф. Павленко, Г.І. Комишан, водіїв П.А. Котенка, І.І. Щелкунова, О.І. Петльованого у будь-який час і погоду завжди виїздили на виклик і надавали медичну допомогу.
Слова подяки всім, хто працював добросовісно по наданню медичної допомоги людям, не шкодуючи сил і часу.
Низький уклін вам всім за вашу невтомну працю на благо здоров’я мешканців села.
Василь ВЕЛИЧКО.
Далі буде.
