Главная


гороскоп

Новини дня
Запорожский областной совет
Запорожская областная государственная администрация
Каменско-Днепровский районный совет
Каменско-Днепровская районная государственная администрация
Государственная налоговая администрация в Запорожской оласти


Голодомор:розірване коло життя

1.jpg

Під такою назвою в Великознам’янській сільській бібліотеці №1 пройшла година скорботи для учнів восьмих класів ЗОШ №1, організована завідуючою сільською бібліотекою №1 Тетяною Семенівною Дудко та шкільним бібліотекарем ЗОШ №1 Оленою Станіславівною Барановою. Вона була присвячена Дню пам’яті жертв голодоморів та у зв’язку з 85 роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Метою бібліотекарів було ознайомити дітей з трагічними сторінками історії голодоморів в Україні та навчити бережно ставитися до минулого своєї країни, розкриваючи його як білі, так і чорні сторінки. Годину скорботи юні ведучі, учениці 8-А класу, Вікторія Каплуновська і Єва Горожій, розпочали словами:
Великий голод – вічний гріх
З лихої прихоті й сваволі...
Той рік на Україну ліг,
Мов згусток кров’янистий болю.
В історії пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ті пекучі сторінки
З історії повикидали…
Історична пам’ять держави – це нескінченний літопис, в якому повинно бути записане все: і життя людей, і життя країни. Страшно, якщо пам’ять опиняється під забороною. Адже те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, не знайшло жодного відображення в документах офіційних установ. Це було розірване коло життя мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом 1932-33 років. Пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії XX століття, були присвячені ці хвилини.
В супроводі пісні у виконанні  Оксани Білозір «Свіча» юні читачі оглянули книги виставки-роздуму «З присвятою замордованим голодом…», прикрашеної образом Божої Матері, знаковими п’ятьма пшеничними колосками та палаючою свічкою:
На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути —
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.
Олена Татевосян та Юлія Румянцева, учениці 8-А класу, прочитали почуттєві і тривожні вірші про ті страшні події нашої Батьківщини. Чудові фото та відео зйомку провів учень 8-Б класу Роман Тарасов. Юні відвідувачі ознайомилися зі свідченнями очевидців, звернувши особливу увагу на строчки зі щоденника відомого українського письменника Олеся Гончара, 1918 року народження: ”А мені згадався 1933-й. То ж таки був геноцид! Пів-Сухої виморено голодом за одну весну. Сім’я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє … Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання…”
Дітей схвилював відео перегляд «Голодомор – геноцид 1932-1933 пам’ятаємо». Школярі дізналися, що великий голод в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей, з яких було близько 3 млн дітей. Лише в 2003 році відбулося міжнародне визнання Голодомору в Україні актом геноциду проти українського народу і відзначення його 70-ї річниці.
Згадай, Україно, щоби воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.
А чужого горя і чужої біди просто не буває. Бібліотекарі звернулися до дітей не забувати, що нині доля Батьківщини в руках батьків, а завтра буде у ваших, тому потрібно все пам’ятати, щоб ніколи не повторилися трагедії українського народу, щоб руки майбутнього покоління були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними, а також нагадали своїм читачам поставити на вікно палаючу свічку пам’яті душам померлих, які згасли як зорі.
На завершення всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять великомучеників трагічної історії України і поклали квіти та колоски до монументу жертв Голодомору.
Т.С. Дудко, завідуюча бібліотекою