Опубликовано novdnja.zp.ua 09/02/2017
Степом, степом йшли у бій солдати
Степом, степом - обрій затягло
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село….
М. Негода
Колись у далекому лютому 1944 на нашій землі йшли жорстокі криваві бої за свободу. На той час Кам’янсько-Дніпровський район вже був окупований фашистами два роки та чотири місяці. І його звільнення для Радянської армії було непростим завданням. Вибити ворога військам 4-го Українського фронту вдалося лише вночі з сьомого на восьме лютого 1944 року. П’ятнадцять тисяч солдат загинуло в бою за звільнення нашого району. Їх героїчний подвиг назавжди залишився в пам’яті нащадків. Про нього нам завжди нагадуватимуть братські могили, пам’ятники та обеліски.
З нагоди цієї пам’ятної дати до Кам’янсько-Дніпровського НВК завітала краєзнавець та художниця нашого міста Людмила Дмитрівна Жирнікова. Вона розповіла учням про оборону Нікопольського плацдарму та визволення міста Кам’янськи-Дніпровської . Найцікавішими були розповіді про героїв того часу: Ліду Назаренко, Петра Орлова, Людмилу Усачову та інших. Також діти дізналися про масштаби операції під час визволення нашого району. У ході наступу РККА оволоділа районними центрами Запорізької області: Кам’янкою, Великою Лепетихою і зайняли населені пункти: Дніпровка, Водяне, Велика Знам’янка, Верхній Рогачик, Ушкалка, Нижній Рогачик, Мала Лепетиха. В цих боях нашими військами було знищено: танків – 53, зброї різного калібру – 213, мінометів – 118, кулеметів – 370, автомашин – 1277 одиниць. Ворог залишив на полі бою більш ніж 15 тисяч вбитих солдат та офіцерів, було взято в полон більш ніж дві тисячі військових. Слід зауважити, що в ці дні була відлига, що значно ускладнювало наступ радянської військової техніки.
На згадку про свою цікаву розповідь Людмила Дмитрівна подарувала нашій школі сувенір – яйце, власноруч зроблене з бісеру.
І сьогодні, в такі нелегкі для нашої країни часи, ми всі мусимо знати і не забувати ціну війни та перемоги. Ми віддаємо данину пам’яті та любові визволителям рідної землі. Вони подарували нам найдорожче, що є у людини - життя та волю. Наш святий обов’язок - шанувати пам’ять загиблих і піклуватися про живих ветеранів, щоб герої військових років не почували себе забутими і самотніми, були оточені турботою та увагою.
Анастасія Вишнякова,
класний керівник 8-Б класу
